Як же болить серце, як плаче душа.

Навіщо рідненька від нас ти пішла?

~

Ще трохи пожити — на думці було,

і може пожив би. Та сонце зайшло.

~

Пішов від нас ти дуже рано.

Ніхто не зміг тебе спасти.

На серці лиш глибока рана.

Прости синок, прости, прости...

~

Пішов з життя ти дуже рано.

Бо врятувать ніхто не зміг.

Така глибока в серці рана.

Поки живі ми з нами ти.

~

Біль утрати не змити слізьми,

і скорботі немає кінця.

Рідна наша, ти з нами завжди.

В наших спогадах, наших серцях.

~

Пам’ятаємо, любимо, сумуємо.

Спи спокійно, наш дорогий син (батько)

~

З життя пішов миттєво,

А біль залишився назавжди.

~

Як рано ти пішов, рідний,

Залишивши нам сум і біль.

~

Ти пішов з життя, а з серця — ні.

Немає більше горя, чим гіркота від втрати.

~

Тому, хто дорогий був при житті.

Від тих, хто любить і сумує.

~

Немає таких слів, щоб виразити весь біль і скорботу душі нашої.

~

Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.

~

І серцю боляче, I горю немає кінця.

~

Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива.

~

У серцях людей, залишивши слід,

Пам’ять про тебе вічно.

~

Однією квіткою — земля бідніша стала,

Однією зіркою — багатші небеса.

~

Я захлинаюся від сліз...

Ти в споминах зі мною скрізь.

Як тяжко горе це нести.

Прости дитинонько, прости.

Що не змогли тебе спасти

~

Ми шкодуємо, плачем і сумуємо,

Що ти залишився вічно молодим.

~

Cпи з миром і моли Бога за нас.

~

Тебе, як власне серце,

Не можна забути і замінити.

~

Дорогій, милій мамі.

Хай буде воля твоя.

~

Ти пішов з життя дуже рано,

Нашу біль не виразити словами.

Спи, рідний, ти наш біль і рана,

Пам’ять про тебе завжди з нами.

~

Як важко підібрати слова,

Щоб ними нашу біль відмірять .

Не можемо в смерть твою повірить,

Ти з нами будеш назавжди.

~

Не висловити горя,

Не виплакати сліз,

Ти радість навіки з дому відніс.

~

Не висловити словами всієї скорботи й суми.

У серцях і пам’яті завжди ти з нами.

~

Ми приходимо сюди, щоб квіти покласти.

Дуже важко, рідненька, без тебе нам прожити.

~

Ти нас покинула, рідна.

Настала розлуки скорботна година.

Але все як і раніше жива

Ти в нашому серці серед нас.

~

Тихо, дерева, листям не шуміть.

Ненька спить, Ви її не будіть.

~

Як краплі роси на трояндах,

На щоках моїх сльози.

Спи спокійно, милий син,

Всі тебе ми любимо, пам’ятаємо і сумуємо.

~

Тебе вже немає, а ми не віримо.

В душі у нас ти назавжди.

І біль свою від тієї втрати.

Не залікувати нам ніколи.

~

Любов до тебе, рідний сину,

Помре лише разом з нами.

І наш біль і нашу скорботу

Не висловити словами.

~

Нашу біль не виміряти і в сльозах не пролити.

Ми тебе, як живого, Будемо вічно любити.

~

Ти рано пішов від нас, наш улюблений.

Відніс наше щастя і радість.

~

Любимо тебе, пишаємося тобою.

У пам’яті нашій завжди ти живий.

~

Не чути голосу рідного,

Не видно добрих, милих очей.

Навіщо доля була жорстока?

Як рано ти пішов від нас.

~

Образ твій, пам’ять про тебе

Вічно житимуть в наших серцях.

В скорботі схиляємо голови.

~

Як шкода, що твоє життя було таким коротким,

Але вічною буде пам’ять про тебе.

~

Спи, доню улюблена, спокійно.

Ти свій короткий шлях пройшла чесно і радісно.

~

Ніхто не зміг тебе врятувати

Пішов з життя дуже рано,

Але світлий образ твій рідний

Ми будемо пам’ятати постійно.

~

Словами не висловити,

Слізьми не виплакати наше горе.

Ти завжди в наших серцях.

~

Живим тебе представити так легко,

Що в смерть твою повірить неможливо.

~

Розум не може змиритись з очевидними,

А серце сумує і плаче.

~

Серце згасло, ніби блискавиця,

Біль не погасять роки.

Образ твій вічно буде зберігатися

У пам’яті нашій завжди.

~

Ти життя своє прожив гідно,

Залишивши пам’ять нам навік.

У безмовному світі спи спокійно,

Улюблений нами — тато і чоловік.

~

Ви життя нам у цьому світі дали,

В іншому спокій ви знайшли.

Пішли, залишивши слід печалі,

пориви скорботи і туги.

~

Ти не повернешся, не оглянешся,

Не станеш мудрим і сивим.

Ти в нашій пам’яті залишишся,

Завжди живим і молодим.

~

Біль серце стискає.

Гірко плаче душа.

Більшого горя немає,

Як втрата твого життя.

~

Світла пам’ять про тебе

Назавжди залишиться в наших серцях.

~

Як багато нашого пішло з тобою.

Як багато твого залишилося з нами.

~

Тут та любов, що правду дарувала.

Тут та печаль, що мудрість принесла.

~

Повернути не можна,

Забути неможливо.

~

Не треба написів для каменю мого

Пишіть просто тут: він був і немає його.

~

Слова і сльози неспроможні передати всю глибину нашого горя.

~

Все було в ньому — душа, талант, краса.

Іскрилось все для нас, як світла мрія.

~

Як рано ти пішов, рідний,

Залишивши нам сум і біль.

~

З коханими не розлучаються,

Лише поряд бути перестають.

~

Не серед нас — та завжди з нами:

У снах, у пам’яті, думках.

~

Ніколи не згаснуть

Людська вдячність

Та пам’ять по тобі.

~

По небу зоря покотилась,

То нашої мами душа.

До Бога на небо злетіла,

А нас назавжди залиша.

Стоїть зажурившись хатина,

Калина сумує одна.

До столу сідає родина,

Та мамі вже з нами нема.

Пам’ятаємо, любимо, сумуємо

~

Земний шлях короткий,

Пам’ять вічна.

~

Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.

~

Кохана людина не вмирає,

Вона з нами просто жити перестає.

~

Великої скорботи не виміряти,

Слізьми горю не допомогти.

Тебе немає з нами, але навіки

У серцях ти наших назавжди.